Архівісти провели тематичний урок до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав

На підставі архівних документів та матеріалів періодичних видань учасникам заходу було показано, яку насправді “миролюбну” міжнародну політику проводив радянський союз після закінчення Другої світової війни. І як українці, що вкотре були позбавлені власної державності, стали заручниками такої політики.

Збройне вторгнення військового контингенту срср на територію Куби, В’єтнаму, Угорщини, Чехословаччини, Афганістану та ін. країн трактувалося для радянських людей і міжнародної спільноти як прояв “братньої допомоги” існуючим урядам для нібито звершення соціалістичних перетворень. А учасників цих подій стали називати воїнами-інтернаціоналістами.

Архівні документи свідчать про подвійну мораль радянської влади, яка змушувала радянських солдат та спеціалістів їхати в інші країни та силою експортувати так звані “соціалістичні цінності”, про заборону на надгробках воїнів-афганців зазначати неправдиві причини смерті, а не загибелі, про організацію інтернаціонального виховання молоді, впровадження в ЗМІ обов’язкових спеціальних рубрик з проблем міжнаціональних відносин та інтернаціонального виховання.

Про втрати радянської армії у бойових діях на територіях інших держав теж офіційної інформації не було, і лише після розпаду срср, наприклад, була оголошена статистика афганської авантюри: під час цієї кампанії загинули і зникли без вісті 15031 людина із 620 тисяч громадян колишнього радянського союзу, які брали участь у цих воєнних діях.

Поранення та контузії отримали понад 53 тисячі чоловік. Майже кожний четвертий солдат був родом з України. Не повернулись на рідну землю 3360 воїнів-українців, із них 3280 загинули, 80 чоловік пропали безвісті, або опинилися в полоні. В Афганістані упродовж 10 років перебувало 4357 наших земляків-полтавців. Втрати мирного населення у самій країні сягають 1,5 млн. осіб.

Тема афганської війни є досить болючою, хоча б через те, що колишні афганці і сьогодні серед нас. І певна їх кількість не стоїть осторонь, а продовжує боротьбу у сучасній російсько-українській війні.

День вшанування учасників бойових дій на території інших держав вкотре нагадує нам, і особливо молодому поколінню, що може відбутися з країною, коли вона втрачає свою державність.